Боже Слово про гординю

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!… Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

(Лк. 10:14)

Багатьох бо збила з дороги власна гординя, і наміри лукаві привели їхній ум до занепаду.

(Сир. 3:24)

 Початок гордині людської - відступ від Господа, коли то своїм серцем від Створителя свого відходять. Бо початок гордині являє собою гріх, і хто при ній перебуває, той мерзоту розливає. Тим то Господь на такого насилає несподівані кари й нищить його до кінця.

(Сир. 10:12-13)

Ось який був злочин Содому, сестри твоєї: гординя, ненажерливість, безжурне ледарство. Такі були її злочини та її дочок. Бідному й злиденному вони не помагали. Вони залишилися й заходилися чинити мерзоти супроти мене, а я, побачивши те, їх відкинув.

(Єз. 16:49-50)

 Осоружний Господеві - кожен гордий серцем; | такий напевне кари не уникне.

(Прип. 16:5)

Грішить той, хто гордує ближнім.

(Прип. 14:21)

Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, - обманює себе самого. Кожний нехай добре перевіряє своє діло і, якщо він знайде, чим хвалитися перед самим собою, то вже ніяк не перед іншими: кожний бо власний тягар понесе.

(Гал. 6:3-5)

Наслідки гордині

Гордість доводить до сварки, | а мудрість із тими, хто слухає пораду.

(Прип. 13:10)

Погибелі передує гординя, | падінню ж - бундючний дух.

(Прип. 16:18)