Практикування чистоти наміру

Св. Альфонс Марія де Ліґуорі

1. У чому полягає чистота наміру?

Чистота наміру полягає в тому, щоб усе, що чинимо, чинити тільки для того, щоб подобатися Богові. Саме намір – добрий або злий, – який випереджує наш поступок, визначає, чи є він в Божих очах добрим, чи злим. Св. Марія Маґдалина де Пацці говорила: “Господь Бог винагород­жує наші вчинки залежно від ступеня чистоти нашого наміру”.

Однак перейдемо до того, як практи­кувати цю чистоту наміру.

Читати далі »

Про самовідречення і наслідування Христа

Сину, наскільки зможеш від-ректися від себе, настільки встигнеш увійти в мене.

Як нічого не бажати на світі приносить серцю спокій, так сердечне самозречення єд-нає з Богом.

Йди вслід за мною (Мт. 9,9). Я дорога, правда і життя (Йо. 14,6). Без дороги годі йти, без правди годі щось пізнати, без життя годі жити.

І коли мій народ, що зветься Моїм Ім'ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя Мого й навернеться від своїх лихих доріг, то Я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю.

(ІІ Хронік 7:14)

Житіє святого великомученика Георгія Побідоносця

У цілому світі, а особливо у нашому краї, всі почитають від віків пам'ять великого святого, в якому Бог прославив свою силу — воїна Христового, святого Георгія (Юрія). А ми, читаючи його житіє, величаймо Господа Бога і честь віддаймо Імені Божому і просімо Пресвяту Богоро­дицю, щоб наша віра, любов до Спасителя і надія на вічне спасіння були такі великі, як великі вони були у святого подвижника Георгія.

Було це в часи імператора Диоклетіяна, мучителя християн. При його дворі з-поміж інших вельмож першим улюбленцем царя був тисячник його війська, 20-літній юнак Георгій. Родом він був із Кападокії, син дуже багатих батьків. Коли помер його батько, мати Георгія перебрала­ся до Палестини, де мала великі маєтки. Молодий Георгій був християнином, що не заважало йому бути вірним і відважним воїном, бо ж кожен Христовий слуга віддає Богові те, що Боже, а кесарю те, що кесареве. Диоклетіян зібрав у Никомидії всіх своїх вельмож і дорадників, аби вирішили, що робити з християнами: дозволити їм вільно сповідувати віру Христову чи поча­ти нове переслідування. Рада та була фарисейським зборищем, бо ж імператор вже давно замислив почати нові переслідування і пролити ріки невинної християнської крови. Тож усі його дорадники і заушники голосували за переслідування, а потім відклали остаточне рішення цієї справи на третій день.