Десь у 700 році нашої ери в монастирі, що носить ім'я святого Лонгина, римського сотника, який списом пробив бік Господа, священик з Чину св. Василія відправляв Св. Літургію. Хоч його ім'я нам невідоме, та документ, що зберігся ще з тих часів, описує цього священика так "... він був добре обізнаний в науках цього світу, та був невігласом в справах Божих". Часто сумнівався в таємницю Перемінення (коли хліб і вино стають правдивим Тілом і Кров'ю Христа). Але саме тоді, коли закінчив промовляти урочисті слова Освячення, Облатка в його руках раптом перетворилася на шматок тіла, а вино — у кров.
Коли він, шокований побаченим, отямився, то із сльозами радості звернувся до своїх братів-монахів, говорячи: "Благословенні свідки, яким Бог дав ласку пізнати Себе, щоб перешкодити моєму невірству. Ідіть, браття, і возвеличуйте нашого Бога, Він поруч з нами. Оце Тіло і Кров Улюбленого Господа нашого".
Всі присутні поспішили до вівтаря з вигуками подиву. Згодом повідомили інших вірних, які одразу ринули до храму, щоб оглянути це чудо.
Тіло не змінило свого вигляду. А кров у чаші незабаром перетворилась на п'ять нерівних і неодноманітних згустків. Монахині вирішили зважити їх, вони навіть одержали спеціальний дозвіл від архиєпископа. Виявилось, що один згусток важив стільки, скільки всі разом, тягар двох був рівний тягареві трьох, а вага найменшого дорівнювала вазі найбільшого.
Найсвятіша Облатка і п'ять згустків були покладені у скарбничку із слонової кості. Протягом віків три різні ордени опікувалися ними. Спершу церква св. Лонгина належала громаді Василіян. В кінці XII ст. на це місце прибули отці Бенедикти, після них Францисканці, які були змушені розібрати церкву після руйнувань, викликаних землетрусами. Нову церкву, збудовану на цьому ж місці, назвали ім'ям засновника ордену св. Франциска з Асижа. Згідно з історичними джерелами після офіційного підтвердження цієї чудесної події, на пергаменті записали всі факти грецькою і латинською мовами. Цей документ переховували монахи, закріпивши його між двома таблицями. На початку XVI ст., коли монастир належав францисканцям, документ показали двом монахам Чину св. Василія. Ймовірно, вони, соромлячись невірства свого колишнього співбрата та бажаючи стерти його сліди в історії, покинули вночі монастир, забравши з собою цей документ. Як брати-францисканці не намагалися його повернути, "...їм так ніколи і не вдалося з'ясувати, куди зникли ці два втікачі".
Оригінальну скарбничку із слонової кості в 1713p. замінили новою монстранцією з золота, в якій до сьогодні зберігаються ці реліквії.
У 1887 р. архиєпископ з Ланчано одержав від Папи Льва XIII дар відпусту на всі часи для паломників, що відвідують церкву, в якій сталося чудо упродовж восьми днів перед щорічним святом, що припадає на останню неділю жовтня.
В лютому 1574 року прелат Родрігес в супроводі гідних довіри свідків підтвердив, що сумарна вага п'яти згустків крові дорівнювала вазі кожного зокрема. Цей факт було засвідчено на мармуровій таблиці в 1636 p., що зберігається донині на стіні церкви. Але під час чергових спроб дослідження крові, це незвичайне явище вже не повторилось.
Упродовж століть проводились різноманітні дослідження, але найбільш науковий характер мало останнє, проведене в 1970 році.
Аналіз провів професор медицини Едуардо Лінолі. Йому асистував доктор Бартеллі.
Детальні обстеження виявили, що тіло було жовто-коричневого кольору, неоднорідне, круглясте, грубше та поморщене по краях і дещо тонше в центрі, де тканина була ушкоджена.
З грубішої частини взяли невеличкий зразок, щоб його ретельно обстежити в лабораторії лікарні в Ареццо.
Під час досліджень згустків крові стверджено, що надзвичайна подія, пов'язана з їх вагою, що востаннє спостерігалась в 1574 p., не відбувається. П'ять малих згустків мали нерівномірну форму і були поморщені, тверді, жовто-каштанового кольору і з вигляду нагадували крейду. З одного із згустків також взяли маленьку пробу, щоб провести наукове дослідження.
Професор Лінолі оголосив результати своїх досліджень 4 березня 1971 року в присутності багатьох шанованих церковників, а також громадських, судових і військовий властей, експертів з медицини і численних громадян. Згодом висновки Лінолі проаналізував отець Бруно Люціані і професор Урбано, директор міської лікарні в Ланчано і викладач університету в Сієні. Копія детального рапорту разом з протоколом зустрічей і дискусій зберігається в архіві монастиря. Нотаріально завірені копії тих же документів вислали властям Католицької Церкви і керівникам орденів. Папа Павло VI прийняв примірник цього документу під час приватної аудієнції.
Гістологічні дослідження підтвердили такі факти: шматок тіла за походженням був серцевою тканиною, вільною від будь-яких консервуючих матеріалів. Як тіло, так кров належали людині. Обидві субстанції мали також спільну групу крові — АВ. Кров містила такі хімічні елементи: хлор, фосфор, магній, невелику кількість соди і дещо більшу вапна. Фракціонування протеїну в стверділій крові виявилось цілком нормальне і зберігало процентне співвідношення, що відповідало нормальній свіжій крові.
Професор Лінолі підкреслив, що якби це була кров померлої особи,вона б швидко псувалася і розкладалася. Отже, результати досліджень відкидають всіляку можливість шахрайства, яке могло б бути здійснене в минулому. Окрім того, на думку професора, тільки досвідчена в анатомії рука була б здатна виконати такий досконалий стичний розтин - заокруглений, грубілий на зовнішніх краях і поступово тонший аж до пустки в центральному місці - на такому непростому, внутрішньому органі, як серцевий м'яз. Закінчуючи свій рапорт, професор наголосив, що хоч тіло і кров знаходились в посудинах, не закритих герметично, проте не зазнали ушкоджень, незважаючи на те, що протягом всього часу вони потрапляли під вплив фізичних, біологічних і атмосферних елементів.
Монстранція, що зберігала цю реліквію, упродовж довгого часу, знаходилась у бічному вівтарі церкви св. Франциска. Тепер її поклали в кивот, поставлений над головним кивотом вівтаря. Піднімаючись по розміщених ззаду сходах, віруючі можуть наблизитись до відкритого з цього боку кивоту і поклонитись явно видимим в скарбниці Тілові і Крові, і таким чином долучитися до незлічимої кількості віруючих, які могли споглядати це велике чудо, що присутнє серед нас понад 1 200 років.
(Із книжки Джоана Кароля Круза "Євхаристійні чуда. Євхаристійні феномени в житті святих)
Дописати коментар