Справді дурні з природи всі ті люди, які не пізнали Бога, які через видимі блага не здолали пізнати Сущого, і, розважаючи над творами, не дійшли до впізнання Майстра, — лише вогонь або вітер, або пливке повітря, або зоряне склепіння, або бистру воду, або світила небесні вважали за богів, правителів світу. А якщо, красою їхньою захоплені, вони взяли їх за богів, то нехай знають, скільки їхній Володар кращий, бо сам Творець краси творив їх. Якщо ж сила та потуга здивувала їх, нехай з того збагнуть, наскільки могутніший той, який витворив їх. Бо з величі та краси створінь через уподібнення можна дійти до пізнання Творця їх. Однак, вони лиш на легкий заслугували докір: можливо бо, що вони блудять, шукаючи Бога й бажаючи його знайти; бо живучи посеред його творів, досліджують їх пильно і стають полоненими їхнього вигляду, бож те, що вони бачать, — гарне. Але й вони не є виправдані, бо якщо вони змогли стільки знати, щоб спромогтись досліджувати світ, то чому раніше не знайшли Володаря його? Нещасні вони, бо їхні сподівання в мертвих речах: богами назвали діла рук людських, мистецькі твори з золота й срібла, постаті тварин або нікчемний камінь, — давньої руки роботу.
