Боже Слово про ідолян

Справді дурні з природи всі ті люди, які не пізнали Бога, які через видимі блага не здолали пізнати Сущого, і, розважаючи над творами, не дійшли до впізнання Майстра, — лише вогонь або вітер, або пливке повітря, або зоряне склепіння, або бистру воду, або світила небесні вважали за богів, правителів світу. А якщо, красою їхньою захоплені, вони взяли їх за богів, то нехай знають, скільки їхній Володар кращий, бо сам Творець краси творив їх. Якщо ж сила та потуга здивувала їх, нехай з того збагнуть, наскільки могутніший той, який витворив їх. Бо з величі та краси створінь через уподібнення можна дійти до пізнання Творця їх. Однак, вони лиш на легкий заслугували докір: можливо бо, що вони блудять, шукаючи Бога й бажаючи його знайти; бо живучи посеред його творів, досліджують їх пильно і стають полоненими їхнього вигляду, бож те, що вони бачать, — гарне. Але й вони не є виправдані, бо якщо вони змогли стільки знати, щоб спромогтись досліджувати світ, то чому раніше не знайшли Володаря його? Нещасні вони, бо їхні сподівання в мертвих речах: богами назвали діла рук людських, мистецькі твори з золота й срібла, постаті тварин або нікчемний камінь, — давньої руки роботу.

Заради любові до Христа

Дапоццо провів вісім років у Німецькому концентраційному таборі. Ось як розповідає він про жахливі 1937-1945 роки.
Будучи досить міцної статури, я важив тоді 45 кілограмів. На всьому тілі у мене рясніли смуги від ударів. Моя права рука була зламана, і вже більше ніколи я не володів нею досконало.

У надвечір'я Христового Різдва 1943 року мене викликали до коменданта.

Різдво Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана

Святий Вернард пише: "Церква почитає смерть святих своїх, бо їхні життя і смерть були святі. Та щодо Йоана Хрестителя вона освячує і його різдво, бо різдво те було святе і воно було джерелом радости, і є власне тим винятком, що вирізняє Йоана серед інших, різдво яких не випереджували такі знаки, які випереджували різдво святого Йоана". А святий Августин говорить так: "Пророки, патріярхи, апостоли, мученики не народилися пророками, патріярхами, апостолами і мучениками, а народилися, як і всі люди, благодать же Святого Духа вони отримали щойно після свого народження, натомість святий Йоан народився вже як Хреститель.

Євхаристійне чудо в Ланчано

Ланчано, Італія VIII століття
Десь у 700 році нашої ери в монастирі, що носить ім'я святого Лонгина, римського сотника, який списом пробив бік Господа, священик з Чину св. Василія відправляв Св. Літургію. Хоч його ім'я нам невідоме, та документ, що зберігся ще з тих часів, описує цього священика так "... він був добре обізнаний в науках цього світу, та був невігласом в справах Божих". Часто сумнівався в таємницю Перемінення (коли хліб і вино стають правдивим Тілом і Кров'ю Христа). Але саме тоді, коли закінчив промовляти урочисті слова Освячення, Облатка в його руках раптом перетворилася на шматок тіла, а вино — у кров.

Життя святого мученика Арети

Святий Арета був князем, а радше начальником міста Награн, у щасливій Аравії, яку Святе Письмо називає Сава. Саме савська цариця прибула колись до Соломона й подивляла його мудрість. Мешканці того краю назива-лися омирити. Місто Награн навернулося до Христової віри близько 450 p., і хоч той край пережив страшні пере-слідування, однак награнці завжди залишалися християнами.

Практикування чистоти наміру

Св. Альфонс Марія де Ліґуорі

1. У чому полягає чистота наміру?

Чистота наміру полягає в тому, щоб усе, що чинимо, чинити тільки для того, щоб подобатися Богові. Саме намір – добрий або злий, – який випереджує наш поступок, визначає, чи є він в Божих очах добрим, чи злим. Св. Марія Маґдалина де Пацці говорила: “Господь Бог винагород­жує наші вчинки залежно від ступеня чистоти нашого наміру”.

Однак перейдемо до того, як практи­кувати цю чистоту наміру.

Читати далі »

Про самовідречення і наслідування Христа

Сину, наскільки зможеш від-ректися від себе, настільки встигнеш увійти в мене.

Як нічого не бажати на світі приносить серцю спокій, так сердечне самозречення єд-нає з Богом.

Йди вслід за мною (Мт. 9,9). Я дорога, правда і життя (Йо. 14,6). Без дороги годі йти, без правди годі щось пізнати, без життя годі жити.

І коли мій народ, що зветься Моїм Ім'ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя Мого й навернеться від своїх лихих доріг, то Я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю.

(ІІ Хронік 7:14)

Житіє святого великомученика Георгія Побідоносця

У цілому світі, а особливо у нашому краї, всі почитають від віків пам'ять великого святого, в якому Бог прославив свою силу — воїна Христового, святого Георгія (Юрія). А ми, читаючи його житіє, величаймо Господа Бога і честь віддаймо Імені Божому і просімо Пресвяту Богоро­дицю, щоб наша віра, любов до Спасителя і надія на вічне спасіння були такі великі, як великі вони були у святого подвижника Георгія.

Було це в часи імператора Диоклетіяна, мучителя християн. При його дворі з-поміж інших вельмож першим улюбленцем царя був тисячник його війська, 20-літній юнак Георгій. Родом він був із Кападокії, син дуже багатих батьків. Коли помер його батько, мати Георгія перебрала­ся до Палестини, де мала великі маєтки. Молодий Георгій був християнином, що не заважало йому бути вірним і відважним воїном, бо ж кожен Христовий слуга віддає Богові те, що Боже, а кесарю те, що кесареве. Диоклетіян зібрав у Никомидії всіх своїх вельмож і дорадників, аби вирішили, що робити з християнами: дозволити їм вільно сповідувати віру Христову чи поча­ти нове переслідування. Рада та була фарисейським зборищем, бо ж імператор вже давно замислив почати нові переслідування і пролити ріки невинної християнської крови. Тож усі його дорадники і заушники голосували за переслідування, а потім відклали остаточне рішення цієї справи на третій день.

Святий ісповідник, мученик Мартин, Папа Римський

Церква вшановує нині пам'ять великого ісповідника і святого мученика папу Мартина, життя і страждання якого є немов би дорогим бісером серед усіх страждань, що Церква Христова впродовж багатьох століть мусила перетерпіти. А якщо, читаючи це житіє, ми мимоволі відчуємо, що на наші очі навертаються сльози, нехай ці сльози стануть гарячою молитвою до святого Мартина, щоб за його заступництвом Церква Христова зажила спокійним життям, а кров її вірних щоб не лилася по всіх усюдах, так, як лилася вона віками. Та нехай на все буде воля Отця небесного.

Із проповіді св. Івана Золотоустого на Пасху

Хто побожний і боголюбивий, — нехай утішиться з цього величного і світлого свята. Хто розумний слуга, — нехай весело ввійде в радість Господа свого. Хто потрудився постом, нехай отримає нагороду тепер. Хто від ранньої години став до праці, нехай одержить сьогодні справедливу плату. Хто по дев'ятій годині прийшов, нехай святкує з подякою. Хто по дванадцятій годині прибув, нехай не тривожиться, бо втрати ні в чому не матиме він. А хто не встиг і на третю годину, нехай приступить без вагання. І хто прибув лише на п'яту годину, нехай не боїться спізнення. Бо — Милосердний Владика. Він приймає останнього, як і першого. Він заспокоює однаково, чи хто спізнився, чи хто працює від ранку. І останнього милує; і про першого дбає; і тому дає, і цього обдаровує. І діла Він приймає, і наміри вітає; і зроблене шанує, і думку Він хвалить. 

Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об'явилось?
Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду, ні краси, — ми бачили його, — ні вигляду принадного не було в ньому.
Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали.
Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив.
Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані.

Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього.
Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст.
Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти?
Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього.

Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі.
Тому я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався.
( Іс. 53)

Засоби, які оберігають від утрати Божої ласки

1. Уникнення приводу до гріха
2. Розважання
3. Часта сповідь і святе Причастя
4. Служба Божа, адорація і почитання Матері Божої
5. Молитва

(Св. Альфонс Марія де Ліґуорі)

Детальніше »

Боже Слово про гординю

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!… Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

(Лк. 10:14)

Святі про гординю

Є два види гордині: перша - коли хтось погорджує братом та вважає себе вищим від нього. Але, коли пильно на себе не вважає, то помало доходить до другого виду, який полягає в тому, що людина робиться гордою супроти Бога, приписуючи собі, а не Богові, те добро, яке вона зуміла вчинити.

(Св. Доротей з Гази)

Ніщо так не роздирає тіло Церкви, як гордість.

(Св. Іван Золотоустий)

Гордість - це пухлина душі, наповнена зіпсутою кров'ю. Коли пухлина дозріє і трісне, то спричинить велику неприємність.

(Св. Ніл Синайсьний)

Гордість - це відкинення Бога, нехтування людей, матір осудження, породження похвал, відігнання помочі Божої, причина падінь, джерело гніву, звинувачення чужих діл, суддя нелюдяний, противник Божий, корінь богохульства.

Де стався гріх, там раніше оселилася гордість; бо гордість є передвісницею падіння.

(Св. Йоан Ліствичник)

Боже Слово про смирення

Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать.

(Як. 4:6)

Добрий Господь і праведний… напоумлює покірливих на правду і навчає смиренних путі своєї.

(Пс. 25:9)

Ти рятуєш народ смиренний, а очі гордих хилиш низько.

(2 Сам. 22:28)

І мовила Марія: "Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе Його Ім'я. "

(Лк. 1:46:49)

Святі про покору

Поступ душі - це поступ покори, а гордість родить всякі помилки й веде до безчестя... Знання побожності - це знання покори й тихості.

Покора - це наслідування Христа, а гордість , безмірна сміливість - це наслідування диявола. Правдива покора утому, щоб вважати себе тим, ким людина насправді є, тобто, пам'ятати: звідки прийшла і куди йде.

Не годиться шукати слави і ганятися за першістю, кожен має вважати всіх вищих від себе. 

(Св. Василій Великий)

Не гідність, не почесті, не звеличення вводять до Царства Небесного. Смирення, послух, любов, терпіння і лагідність - ось що спасає людину. Хіба не чули ви, що диявола за гординю було скинено з неба? Хіба не відомо вам, якої великої слави було його позбавлено за спротив Богові?

(Св. Єфрем Сирійський)

Я скажу і вчиню те, що хоче Господь Бог!

Отець Родрігез вчить нас, як треба уникати хитрих засідок диявола, який часто старається штовхнути нас до упадку в якусь добровільну провину або щоб занепокоїти нашу душу. Саме з такою метою сатана нашіптує нам такі питання: Що скажеш тій чи іншій людині, якщо вона скаже тобі таке або інше слово? Що зробиш тій чи іншій людині, якщо вона тобі зробить те або інше? На такі підступні питання треба відповідати так: Я скажу і вчиню те, що хоче Господь Бог! Це найпростіший спосіб уникнути провини і звільнитися від нахабних думок.

(Cв. Альфонса Ліґуорі, "Нехай буде воля Твоя")

Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі.

(Флп. 4:6-7)

Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. Отож тим більш тепер, оправдані Його Кров'ю, ми спасемося Ним від гніву. Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося Його життям.

(Рм. 5:8-10)